Українська народна музика – це сільське минуле? Одвічна цінність? Буття переконане, що це – сучасна та затребувана міська музична течія. Секрет успіху Буття – в природній красі живої акустичної музики.

Київський гурт традиційної музики Буття створено у 2000 р. Сім’я Бутів складає його основу. Учасники записують репертуар у фольклорних експедиціях та виконують його в умовах сучасного мегаполісу. Поєднання скрипки, скрипки-втори, басолі, цимбал, барабана з тарілочкою, бубна, сопілки в троїстій музиці з автентичною манерою чоловічого і жіночого співу – все це складає творче обличчя гурту.

За понад 10 років експедиційної діяльності обстежено близько 300 сіл з Слобожанщини, Полісся, Волині, Поділля, Бойківщини, Гуцульщини та Закарпаття. Буття намагається розкрити унікальність кожного з цих регіонів. У ліричних піснях Полтавщини, Чернігівщини та Сумщини Буття підкреслює виразність багатоголосся, експресивність виконання. У колядках і щедрівках з Полісся заглиблює в архаїчний світ давнини. У танцювальній культурі центральної, північної та східної України, лаконічністю простих рухів встановлює безпосередній контакт із слухачами й глядачами, залучаючи їх до співтворчості.

Буття виконує інструментальну музику з усіх куточків України із збереженням стилістики виконання й інструментарію. Спільна гра спонукає до імпровізації, індивідуального творчого прояву кожного учасника гурту. „Троїста музика” центральних та східних регіонів оживає у натхненній реконструкції з записів окремих виконавців.

Буття приділяє увагу не тільки реставрації та виконанню, а й проводить майстер-класи для глядачів, влаштовує для них вечірки, свята й весілля у сільському стилі. В селі музика була нерозривно поєднана з побутом, танцем, обрядом - а отже являлась органічною частиною щоденного життя. Так і в гурті Буття: кожний учасник володіє декількома інструментами, проводить майстер-класи і своїм прикладом надихає глядачів розвивати приховані таланти. Втім, називати шанувальників гурту саме „глядачами” й „слухачами” не зовсім вірно. Своєю діяльністю Буття стирає такий кордон між артистами й публікою як сцена. Виступи гурту часто відбуваються в колі, де всі присутні танцюють, граються в ігри, стають безпосередніми учасниками народних обрядів. Таким чином народна музика набуває нової актуальності для сучасного мегаполісу.

Не дивлячисть на те, що у спілкуванні ми ставимо себе рівними з слухачами, переважна більшість учасників гурту має професійну музично-фольклорну освіту і ставиться до виконання із сумлінністю профессіоналів. Керівники гурту Олег Бут – магістр музичного мистецтва, Оксана Бут – кандидат мистецтвознавства.

В період з 2000 по 2008 р. творчість гурту зафіксована у 10-ти дисках. Серед них є візитівка творчості гурту, диск „Життя Буття” (2005), що представляє різноманітні жанри і течії автентичної музики України. Решта дисків тематичні: „Розкопаю я гору” (2001) – ліричні багатоголосні протяжні пісні, „Поклонімося” (2002) – архаїчні колядки й щедрівки, „Ой весілля весіллячко” (2003) – троїста інструментальна весільна музика переважно західних регіонів України, „Мелодії душ” (2004) – козацькі пісні у виконанні чоловічого гурту без інструментального супроводу, „Танці Буття” (2006) – музика і приспівки до танцю із центральної та східної України, „Коло Буття” (2007) – акапельна традиція співу різних жанрів, „Українські побутові танці” (2007) – відео-підручник з сільських танців, „Ми ідем за Україну” (2008) – пісні визвольних змагань 1913-54 рр., „Українське весілля” (2008) – зафіксоване на відео весілля із дотриманням звичаїв Київщини, Черкащини та Полтавщини; спільний проект "Буття" з жителем села Великий хутір на Черкащині, відомим бандуристом та майстром декоративно-прикладного мистецтва М.Д.Ковалем - "Великий хутір. Ліричні пісні та романси" (2010).

Гурт Буття відомий в Україні та за її межами, учаcник практично всіх чільних фестивалів в Україні: Країна Мрій, Шешори, Трипільське Коло, Етноеволюція, Рожаниця, Ростоки, Рожаниця, Тайстра-чугайстра, Покрова, Орелі, Родовід, Світовид, Київська Русь; учасник закордонних фестивалів: Skamba Skamba Kankliai (Литва), Viljandi (Естонія), Mykolajki Folkowe, Українська Маланка (Польща).



© Ольга Кузьманенко 2013