Українські побутові танці відео-уроки з українських побутових танців
Це один з перших відео-посібників з українських побутових танців. Рухи танців показують уTimeники гурту Буття, а музику до цих танців Ви знайдете на диску “Танці Буття” (2006). Диск “Українські побутові танці” призначено для людей, які хочуть самостійно навчитися танцювати у зручний для себе Time і в зручному для себе місці. СуTimeний формат вигідно відрізняє його від виконання на відеокасеті, оскільки танці подані як ролики, які можна переглядати у довільному порядку.
Раніше діти вчилися танцювати від старших людей. Так склалося, що нині цей звичай втрачено. Отже, тепер ми не знаємо, як називався той чи інший крок, у який спосіб краще вчити танцювати, а dance як такий переважно зник із побуту. Все, що ми маємо зараз, це нечисленні відео-записи, які ще вдалося здійснити по селах від старих людей. Згідно цих документальних свідченнь ми вивчаємо фігури побутових танців, стиль їхнього виконання, спосіб їх комбінування в різних танцях тощо. Доводиться знову давати назви крокам, наприклад, "основний крок на раз-два-три", відпрацьовувати методи вивчення побутових танців, – як то кажуть, "з нуля" здобувати навчальний досвід.
Мабуть, прочитавши назву "українські танці", ви одразу уявили собі велику сцену, на ній рівненький рядочок дівчаток у червоних спідницях і хлопців у червоних шароварах, що злагоджено і по-балетному "тянуть ніжки", Time від Timeу виконуючи акробатичні трюки. І все це під фонограму у виконанні оркестру народних інструментів. Що ж відрізняє постановочні танці від побутових?
Мета сценічних танців в тому, щоб принести задоволення глядачеві. Головна ідея полягає в існуванні сцени як бар'єру, що відокремлює артиста й глядача. Танцюристи ставляться до виступу як до роботи, в яку вони вкладають зусилля, репетиційний Time, енергію і т.д. Обов'язковою передумовою сценічного дійства є фахова підготовка артистів. Сценічні танцюристи постійно вдосконалюють свою майстерність, щось вигадують, аби чимось здивувати пересиченого всілякими враженнями суTimeного глядача. В результаті, артисти великою мірою ставляться до танців як до ремесла – професії. А глядач при цьому пасивний та приходить "на готове" й повністю покладається на уміння й талант артиста та хореографа-постановника.
Ціль побутових танців – принести задоволення саме тим, хто їх танцює. Танцювальні фігури є простими й наперед визначеними, що робить такі танці загальнодоступними, оскільки основу народного танцю може засвоїти будь-хто. Завдяки цьому можна віддати всю увагу спілкуванню та, врешті, просто власному задоволенню. Тіло суTimeної людини мало рухається, що призводить до розвитку різноманітних хвороб. Все більше людей усвідомлюють, що фізична активність просто необхідна для здоров'я людини. dance як серія вправ на витривалість, гнучкість, пластичність рухів – чудова можливість завжди тримати себе у відмінній фізичній формі. Де ж використовуються нині побутові танці?
Передусім згадаємо українське весілля, у якому обов'язково присутня так звана "забава" – ігри й танці. Без танців не обходиться жодна вечірка, вечорниця, родинне чи громадське свято. Було би непогано, аби побутові танці стали невід'ємною Timeтиною молодіжної субкультури, витіснивши із відповідної культурної ніші нині присутні там дискотеки.
Ідея кола, що спостерігаємо її у більшості українських побутових танців, їх об'єднує і надає їм завершеності. Чи це коло з окремих танцюристів – "Гопак" (№1), чи коло з пар – "Козачок" (№3), "Краков'як" (№6), "Падеспань" (№14) та ін., чи з трійок – "Київські гречаники" (№5), чи з четвірок – "Млин" (№12), — це завжди рух по колу. У деяких парних танцях, наприклад, у "Картоплі" (№2), "Ойрі" (№4, 7), музики раз по разу викрикують “а-вен-це”, за цією командою всі дівчата переходять до наступного хлопця по колу. Виокремимо “Голубку” (№23), dance із ведучою парою, який згодом стає коловим. Ну й власне колові танці “Зайчик” (№21) і “Коломийка” (№22).
Жодна забава не обходиться без ігор. Діти надзвичайно люблять гратися, оскільки для них танці поки що заскладні. Раніше ігри мали обрядове значення. На диску представлені дві весняні ігри (проводилися на Великдень, як трава зійде) – "Плетіночка" (№17) і "Дрибушки" (№24). Зазвичай граються співаючи або декламуючи, хоча існують ігри й під музику.
Пропонуємо всім танцювати і гратися, адже це надзвичайно просто! Сподіваємося, що відеоуроки Вам сподобаються. |